Опис Акістан дуо кр. очні р-н 50мкг/мл фл. 2,5мл №1

Склад
діюча речовина: латанопрост, тимолол;

1 мл розчину містить латанопросту 50 мкг та тимололу 5 мг (у вигляді тимололу малеату);

допоміжні речовини: натрію дигідрофосфат, дигідрат; натрію гідрофосфат, додекагідрат; натрію хлорид; 10 % м/м розчин бензалконію хлориду; 10 % м/о розчин натрію гідроксиду / 10 % м/о розчин кислоти фосфорної (для корекції рН); вода очищена.

Лікарська форма
Краплі очні, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин прозорий, безбарвний, не більш забарвлений за воду Р, без видимих частинок.

Фармакотерапевтична група
Засоби, що застосовуються в офтальмології. Протиглаукомні та міотичні засоби. Тимолол, комбінації. Код АТХ S01E D51.

Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.

Механізм дії

До складу препарату Акістан Дуо входять два компоненти: латанопрост та тимололу малеат. Обидва компоненти знижують підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ) за допомогою різних механізмів, а комбінований ефект призводить до більш вираженого зниження ВОТ, ніж при монотерапії кожним із них.

Латанопрост, аналог простагландину F2α, – селективний агоніст простагландинових FP-рецепторів, що знижує ВОТ шляхом посилення відтоку водянистої вологи. Основний механізм дії полягає у підвищенні увеосклерального відтоку. Крім того, повідомлялося про дещо посилений відтік (зниження опору до відтоку в трабекулах) у чоловіків. Латанопрост не чинить суттєвого впливу на продукцію водянистої вологи, гематоофтальмічний бар’єр або внутрішньоочну циркуляцію крові. Тривале застосування латанопросту тваринам, яким було проведено екстракапсулярну екстракцію кришталика, не впливало на судини сітківки ока, згідно з даними флуоресцентної ангіографії. При короткочасному застосуванні латанопрост не індукував витік флуоресцину в задньому сегменті ока у пацієнтів із псевдофакією.

Тимолол є неселективним блокатором бета-1- та бета-2-адренергічних рецепторів, що не чинить прямої симпатоміметичної дії, не має прямого пригнічувального впливу на міокард або мембраностабілізуючої активності. Тимолол знижує ВОТ шляхом зменшення утворення водянистої вологи циліарним епітелієм.

Точний механізм дії не встановлено, але ймовірним є пригнічення посиленого синтезу цАМФ, спричинене ендогенною стимуляцією адренергічних бета-рецепторів. Тимолол не має значного впливу на проникність гематоофтальмічного бар’єру для білків плазми крові. У тварин тимолол не впливав на місцевий кровотік у оці після тривалого застосування.

Клінічна ефективність та безпека

У дослідженнях з визначення дози комбінована терапія латанопростом та тимололом призводила до значно більшого зниження середнього добового ВОТ порівняно з латанопростом та тимололом, що вводиться 1 раз на добу при монотерапії. У двох добре контрольованих, подвійних шестимісячних клінічних дослідженнях зниження ВОТ при комбінованій терапії порівнювалося з монотерапією латанопростом та тимололом у пацієнтів із ВОТ та становило не менше 25 мм рт.ст. Після 2-тижневого прийому тимололу (середнє зниження ВОТ на 5 мм рт.ст.) додаткове зниження середнього добового ВОТ на 3,1, 2,0 та 0,6 мм рт.ст. спостерігалося після 6 місяців лікування комбінованою терапією, латанопростом і тимололом (2 рази на добу) відповідно. Ефект комбінованої терапії, що знижує ВОТ, зберігався протягом шестимісячного продовження цих досліджень.

Фармакокінетика.

Латанопрост. Латанопрост є пропрепаратом ізопропілового ефіру, що, по суті, неактивний, але після гідролізу ефірами у рогівці стає біологічно активною кислотою латанопросту. Препарат добре абсорбується через рогівку і, як усі препарати, що надходять у водянисту вологу, гідролізується при проходженні через рогівку. Максимальна концентрація водяної вологи (приблизно 15-30 нг/мл) досягається приблизно через 2 години після місцевого застосування латанопросту як монотерапії. Розподіляється, головним чином, у передньому сегменті ока, кон’юнктиві та повіках.

Кліренс із плазми крові кислоти латанопросту становить 0,4 л/год/кг; об’єм розподілу незначний - 0,16 л/кг, що призводить до швидкого періоду напіввиведення із плазми крові (17 хвилин). Після місцевого застосування в офтальмології системна біодоступність латанопросту становить 45 %. Кислота латанопросту зв’язується з білками плазми крові на 87 %.

Метаболізм кислоти латанопросту в оці майже відсутній. Основний метаболізм відбувається у печінці. Головні метаболіти (1,2-динор та 1,2,3,4-тетранор) не мають або мають лише слабку біологічну активність та екскретуються переважно із сечею.

Тимолол. Максимальна концентрація тимололу у водянистій волозі досягається приблизно через 1 годину після місцевого застосування очних крапель. Частина дози абсорбується системно; максимальна концентрація у плазмі крові становить 1 нг/мл і досягається через 10-20 хвилин після місцевого застосування однієї краплі в кожне око 1 раз на добу (300 мкг/добу). Період напіввиведення тимололу із плазми крові становить приблизно 6 годин. Тимолол екстенсивно метаболізується у печінці. Метаболіти екскретуються із сечею у вигляді незміненого тимололу.

Акістан Дуо. Фармакологічних взаємодій між латанопростом та тимололом не спостерігалося, незважаючи на підвищення концентрації кислоти латанопросту у водянистій волозі майже у 2 рази після застосування комбінованого препарату порівняно з монотерапією.

У процесі досліджень щодо підбору дози при застосуванні препарату виявлено значно більше зниження показника середньодобового ВОТ, ніж при монотерапії латанопростом або тимололом при призначенні 1 раз на добу.

Доведено, що застосування препарату ввечері може бути більш ефективним щодо зниження ВОТ, ніж застосування зранку. Однак при розгляді рекомендацій щодо застосування препарату вранці або ввечері потрібно враховувати спосіб життя пацієнта та його ймовірну згоду.

Слід пам’ятати, що у разі недостатньої ефективності комбінованого препарату може бути ефективним призначення окремо тимололу та латанопросту 1 раз на добу, про що свідчать дані досліджень.

Початок дії препарату настає протягом однієї години, а максимальний ефект триває від 6 до 8 годин. Адекватне зниження ВОТ триває до 24 годин у разі тривалого лікування.

Показання
Зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ) у пацієнтів із відкритокутовою глаукомою і підвищеним ВОТ при недостатній ефективності місцевого застосування препаратів групи бета-адреноблокаторів або аналогів простагландину місцевої дії.

Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.
Синдром підвищеної реактивності дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму у стадії загострення і перенесені епізоди в анамнезі, тяжкі хронічні обструктивні бронхо-легеневі (ХОБЛ) захворювання.
Синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, синусо-аурикулярна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступенів, що не піддається контролю за допомогою водія ритму, серцева недостатність, кардіогенний шок.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
Спеціальні дослідження взаємодії препарату Акістан Дуо з іншими препаратами не проводилися.

Повідомлялося про парадоксальне підвищення ВОТ після одночасного застосування двох препаратів-аналогів простагландину. Тому застосування двох або більше простагландинів, аналогів простагландину або похідних простагландину не рекомендоване.

Існує можливість адитивного ефекту, що призводить до розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії, коли бета-блокатори у формі очних крапель призначають одночасно з пероральними блокаторами кальцієвих каналів, катехоламін-виснажуючими лікарськими засобами або блокаторами бета-адренорецепторів, антиаритмічними препаратами (включаючи аміодарон), глікозидами наперстянки, парасимпатоміметиками, гуанетидином.

Посилення системної бета-блокади (наприклад, зниження частоти серцевих скорочень, депресія) спостерігалося під час комбінованого застосування інгібіторів CYP2D6 (наприклад, хінідину, флуоксетину, пароксетину) і тимололу.

Вплив на ВОТ або відомі ефекти при системній блокаді бета-рецепторів може посилюватися при одночасному застосуванні препарату Акістан Дуо пацієнтам, які вже застосовують пероральні бета-блокатори. Одночасно застосовувати два бета-блокатори місцевої дії не рекомендується.

Рідко повідомлялося про розвиток мідріазу, коли тимолол застосовували одночасно з адреналіном (епінефрином).

Реакція, що супроводжується артеріальною гіпертензією при раптовій відміні клонідину, може посилюватися при прийомі бета-блокаторів.

Бета-блокатори можуть посилювати гіпоглікемічний ефект антидіабетичних препаратів. Прийом бета-блокаторів може маскувати ознаки та симптоми гіпоглікемії.