Опис Езопрам таблетки, в/плів. обол. по 20 мг №30 (10х3)

Склад :

діюча речовина:есциталопрам;

1 таблетка містить: есциталопраму оксалату еквівалентно есциталопраму 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини:целюлоза мікрокристалічна, кремній колоїдний безводний, тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

оболонка: Opandry 03F2846 White: гіпромелоза 6cP, титану діоксид (Е 171), макрогол 600.



Лікарська форма.Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Езопрам 10 мг - білі, овальні, двоякоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням «Е» з однієї сторони та з розподільною рискою з іншої та по обидва боки;

Езопрам 20 мг - білі, овальні, двоякоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням «Е» з однієї сторони та з розподільною рискою з іншої та по обидва боки.



Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТX N06A B10.



Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну
(5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою в 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з такими рецепторами як 5-HT1A, 5-HT2, допаміновими D1 і D2 рецепторами, α1-, α2-, β-адренергічними рецепторами, гістаміновими H1, мускариновими холінергічними, бензодіазепіновими та опіатними рецепторами. Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише імовірним механізмом дії, що здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Всмоктування практично повне і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє Tmax) становить близько 4 годин. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80%.

Розподіл. Уявний об’єм розподілу (Vd, β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові менше 80%.

Біотрансформація. Есциталопрам метаболізується в печінці до біологічно активних деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Азот також може окиснюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28-31% та <5% від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається, головним чином, за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Виділення. Період напіввиведення (t½β) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) та нирками. Більша частина виводиться у формі метаболітів із сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Виведення есциталопраму у пацієнтів літнього віку відбувається повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Системна експозиція (AUC) у людей літнього віку приблизно на 50% вища, ніж у молодих здорових добровольців.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із помірною або легкою печінковою недостатністю (клас A і B за Чайлдом-П’ю) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі, а експозиція була приблизно на 60% вища, ніж в осіб із нормальною функцією печінки.

Порушення функції нирок

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CLcr 10-53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацематного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрації метаболітів у плазмі крові не досліджувалися, але можна припустити їх зростання.

Поліморфізм. При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відмічалися подвійні концентрації препарату в плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму. При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не відмічалося.



Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування:

· великих депресивних епізодів;

· панічних розладів з агорафобією або без неї;

· соціальних тривожних розладів (соціальна фобія);

· генералізованих тривожних розладів;

· обсесивно-компульсивних розладів.



Протипоказання.

· Підвищена чутливість до есциталопраму або до будь-якої з допоміжних речовин, які входять до складу лікарського засобу;

· одночасне лікування з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (MАО) протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому, який проявляється збудженням, тремором, гіпертермією тощо. Комбіноване лікування із застосуванням есциталопраму і оборотних інгібіторів МАО типу А (наприклад моклобеміду) або оборотних неселективних інгібіторів МАО (лінезоліду) також протипоказано у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому;

· вроджене чи діагностоване подовження інтервалу QT, одночасне застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT.