Опис Ипигрикс таблетки по 20 мг №50 (25х2)

Склад:

діюча речовина: ipidacrine;

1 таблетка містить 20 мг іпідакрину гідрохлориду (в перерахуванні на безводну речовину);

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль картопляний; кальцію стеарат.



Лікарська форма.Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:круглі плоскоциліндричнітаблетки білого або майже білого кольору з фаскою.



Фармакотерапевтична група.

Засоби, що діють на нервову систему. Парасимпатоміметики. Антихолінестеразні засоби.

Код АТХ N07A A.



Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Іпідакрин‒ це препарат, що має біологічно вигідну комбінацію двох молекулярних ефектів: блокади калієвої проникності мембрани та інгібування холінестерази. При цьому блокада калієвої проникності мембрани відіграє вирішальну роль.

Блокада калієвої проникності мембрани призводить насамперед до продовження реполяризаційної фази потенціалу дії збудженої мембрани і підвищення активності пресинаптичного аксона. Це спричиняє збільшення входу іонів кальцію у пресинаптичну терміналь, що, зі свого боку, призводить до збільшення викиду медіатору у пресинаптичну щілину у всіх синапсах. Підвищення концентрації медіатору у синаптичній щілині сприяє сильнішій стимуляції постсинаптичної клітини внаслідок медіатор-рецепторної взаємодії. У холінергічних синапсах інгібування холінестерази стає причиною ще більшого накопичення нейромедіатору в синаптичній щілині і посилення функціональної активності постсинаптичної клітини (скорочення, проведення збудження).

Іпідакрин посилює вплив ацетилхоліну, адреналіну, серотоніну, гістаміну, окситоцину на гладкі м’язи.

Іпідакрин виявляє такі фармакологічні ефекти:

- стимуляція і відновлення нервово-м’язової передачі;

- відновлення проведення імпульсу у периферичній нервовій системі після її блокади різними агентами (травма, запалення, дія місцевих анестетиків, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів);

- посилення скоротливості гладком’язових органів;

- специфічно помірне стимулювання центральної нервової системи (ЦНС) з окремими проявами седативного ефекту;

- покращення пам’яті та здатності до навчання;

- аналгетичний ефект.

Іпідакрин не чинить тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної, канцерогенної, алергенної та імунотоксичної дії, а також не впливає на ендокринну систему.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо швидко всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація активної речовини досягається у плазмі крові через 1 годину після прийому. Із крові швидко надходить у тканини, у стадії стабілізації у сироватці крові виявляється тільки 2 %, період напівелімінації у фазі розподілу ‒ 40 хвилин. 40‒50 % іпідакрину зв’язуються з білками плазми крові. Абсорбується переважно із дванадцятипалої кишки, трохи менше ‒ із тонкої та клубової кишок, тільки 3 % дози всмоктується у шлунку. Виведення з організму здійснюється за рахунок поєднання ниркових і позаниркових механізмів (біотрансформація, секреція з жовчю), при цьому переважає секреція зі сечею. Тільки 3,7 % препарату виділяється зі сечею у незміненому вигляді, що свідчить про швидкий метаболізм в організмі.



Клінічні характеристики.

Показання.

- Захворювання периферичної нервової системи (нейропатія, неврит, поліневрит і полінейропатія, мієлополірадикулоневрит), міастенія та міастенічний синдром різної етіології.

- Бульбарні паралічі і парези.

- Порушення пам’яті різної етіології (хвороба Альцгеймера та інші форми старечого порушення розумової діяльності); затримка розумового розвитку у дітей.

- Відновлювальний період органічних уражень ЦНС, що супроводжуються руховими порушеннями.

- У комплексній терапії розсіяного склерозу та інших форм демієлінізуючих захворювань нервової системи.

- Атонія кишечнику.



Протипоказання.

- Підвищена чутливість до іпідакрину та/або до інших компонентів препарату.

- Епілепсія.

- Екстрапірамідні порушення з гіперкінезами.

- Стенокардія.

- Виражена брадикардія.

- Бронхіальна астма.

- Вестибулярні розлади.

- Механічна непрохідність кишечнику і сечовивідних шляхів.

- Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення.