Опис Азитросандоз пор. д/п сусп. 200мг/5мл фл. 20мл №1

Склад
діюча речовина: азитроміцин;

5 мл суспензії містять азитроміцину 100 мг або 200 мг у формі азитроміцину моногідрату;

допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, гідроксипропілцелюлоза, натрію фосфат безводний, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е 951), ароматизатор крем-карамель, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма
Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору з характерним запахом.

Фармакотерапевтична група
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТХ J01F A10.

Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється у результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів. Це, зазвичай, призводить до бактеріостатичного ефекту.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємодії (PK/PD)

Ефективність суттєво залежить від співвідношення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) до мінімальної інгібуючої концентрації (MIC) збудника.

Механізм резистентності

Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою і пов’язана з трьома основними механізмами: альтерацією цільового сайту, альтерацією транспортування антибіотика та модифікацією антибіотика.

Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилін-резистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.

Контрольні показники чутливості

Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (МІК, мг/л), встановлена Європейським комітетом з визначенням чутливості до антибіотиків (EUCAST) (Clinical breakpoint v.8.0, 01.01.2018), є такою:

Патоген

Чутливий

Резистентний

Staphylococcus spp.

≤ 1а мг/л

> 2a мг/л

Streptococcus spp. (групи A, B, C, G)

≤ 0,25a мг/л

> 0,5a мг/л

Streptococcus pneumoniae

≤ 0,25a мг/л

> 0,5a мг/л

Haemophilus influenzae

≤ 0,12b мг/л

> 4b мг/л

Moraxella catarrhalis

≤ 0,25а мг/л

> 0,5а мг/л

Neisseria gonorrhoeae

≤ 0,25 мг/л

> 0,5 мг/л

Campylobacter jejuni та coli

Notec

Notec

Kingella kingae

0,25d

0,25d

Viridans group streptococci

IE

IE

PK-PD (невидоспецифічні гранично допустимі значення МІК)

IE

IE

a Еритроміцин може використовуватися для визначення чутливості до азитроміцину, кларитроміцину та рокситроміцину.

b Клінічні дані ефективності макролідів при респіраторних інфекціях, спричинених H. influenzae, суперечливі через високу швидкість спонтанного лікування. Якщо є необхідність у дослідженні ефективності будь-якого макроліду щодо цих інфекцій, слід керуватися епідеміологічними даними (ECOFF) для виявлення штамів з набутою стійкістю. Дані ECOFFs для кожного агента: азитроміцин - 4 мг/л, кларитроміцин - 32 мг/л, еритроміцин - 16 мг/л і телітроміцин - 8 мг/л. Наявних даних для встановлення ECOFF для рокситроміцину недостатньо.

с Еритроміцин може бути використаний для визначення чутливості до азитроміцину, кларитроміцину.

d Чутливість може бути визначена завдяки даним щодо чутливості до еритроміцину.

IE вказує на відсутність достатніх даних щодо того, що організм або група організмів є чутливими до азитроміцину. Зазначено MIК, але без супутньої категоризації щодо чутливості – S (чутливий), I (проміжна чутливість) або R (резистентний).

Резистентність

Поширеність набутої резистентності може відрізнятися географічно і з часом для окремих видів, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Якщо необхідно, слід шукати експертну пораду, коли локальна поширеність резистентності така, що користь азитроміцину є сумнівною. У випадку серйозних інфекцій або у разі неефективності терапії необхідно провести мікробіологічну діагностику з виявленням патогену і його чутливості до азитроміцину.

Спектр антимікробної дії азитроміцину:

Зазвичай чутливі до азитроміцину:

аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae ⃰, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis ⃰ ;

інші бактерії: Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycobacterium avium, Mycoplasma pneumoniae.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою:

аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus ⃰, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae ⃰ , Streptococcus pyogenes ⃰ ;

інші бактерії: Ureaplasma urealyticum.

Мікроорганізми із вродженою резистентністю:

аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, стафілококи MRSA, MRSE (метицилін-резистентні золотистий та епідермальний стафілококи), Streptococcus pneumoniae ⃰ (пеницилінрезистентний);

аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa;

анаеробні грамнегативні бактерії: Bacteroides fragilis-group.

⃰ Клінічна ефективність проявляється у чутливих мікроорганізмів при лікуванні за затвердженими клінічними показаннями.

Фармакокінетика
Абсорбція

Максимальна концентрація препарату в сироватці крові (Сmax) досягається через 2-3 години після його прийому. Кінцевий період плазмового напіввиведення повністю відображає період напіввиведення з тканин упродовж 2-4 днів. У пацієнтів літнього віку (> 65 років) після п’ятиденного лікування спостерігалося дещо вище значення AUC, ніж в осіб віком до 40 років. Клінічна значущість є настільки малою, що немає необхідності в коригуванні дози.

Під час проведення досліджень на тваринах спостерігалися високі концентрації азитроміцину у фагоцитах, тоді як більш високі концентрації виділялися при активному фагоцитозі в експериментальних дослідженнях, ніж у нестимульованих фагоцитах. У тваринних моделях це призвело до збільшення концентрації азитроміцину у місці інфікування.

Нелінійність

Дані дослідження свідчать про нелінійну фармакокінетику азитроміцину у терапевтичній сфері.

Розподіл

Концентрації азитроміцину у тканинах значно вищі (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами. У тканинах-мішенях, таких як легені, мигдалеподібна та передміхурова залози, концентрація вище MIC90 очікуваних збудників спостерігається після разового прийому дози у 500 мг.

Зв’язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12 % при 0,5 мкг/мл до 52 % при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Середній об’єм розподілу у рівноважному стані (VVss) становить 31,1 л/кг.

Виведення

Близько 12 % внутрішньовенної дози азитроміцину виділяються незміненими із сечею упродовж наступних 3 днів, здебільшого протягом перших 24 годин. Після перорального введення азитроміцин виводиться головним чином із жовчю у незміненому вигляді. У жовчі людини було виявлено особливо високі концентрації незміненого азитроміцину, а також 10 метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну та аглікону і розщеплення кладинози кон’югату. Відповідні дослідження показують, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний зв’язок

Порушення функції нирок

У пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації від 10 до 80 мл/хв фармакокінетичні параметри після прийому одноразової пероральної дози 1 г азитроміцину не змінювалися. У пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації 0-120 (8,8 мкг год/мл проти 11,7 мкг год/мл), Cmax (1,0 мкг/мл проти 1,6 мкг/мл) і CLr (нирковий кліренс) (2,3 мл/хв/кг проти 0,2 мл/хв/кг) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості немає жодних даних про зміну фармакокінетики азитроміцину в сироватці крові порівняно з пацієнтами з нормальною печінковою функцією. У цих пацієнтів покращується сечовиведення азитроміцину, можливо, для компенсації зниження печінкового кліренсу.

Показання
Для дозувань 100 мг/5 мл і 200 мг/5 мл

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

· інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);

· інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);

· інфекції шкіри та м'яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.

Для дозування 200 мг/5 мл

· інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнений уретрит/цервіцит, спричинений Chlamydia trachomatis.

Протипоказання
Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, до будь-якого макролідного або кетолідного антибіотика, а також до будь-якого іншого компонента препарату. Тяжкі порушення функції печінки. Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.