Опис Діємоно таблетки, в/плів. обол. по 2 мг №28

Склад:

діюча речовина:дієногест;

1 таблетка містить 2 мг дієногесту;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, мальтодекстрин, магнію стеарат, гіпромелоза 15 сР, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, натрію цитрат.



Лікарська форма.Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: Круглі білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою без дефектів покриття, з тисненням «m» з одного боку.



Фармакотерапевтична група.

Гормони статевих залоз та препарати, що застосовуються при патології статевих органів. Прогестогени. Похідні прегнадієну. Дієногест. Код АТХ G03D B08.



Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дієногест є похідним нортестостерону без андрогенної та з певною антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину активності ципротерону ацетату. Дієногест зв’язується з рецепторами прогестерону у матці тільки з 10 % відносною афінністю. Всупереч низькій афінності до рецепторів прогестерону дієногест має сильний прогестогенний ефектin vivo. Дієногест не проявляє значну андрогенну, мінералокортикоїдну або глюкокортикоїдну активністьin vivo.

Дієногест впливає на ендометріоз, зменшуючи ендогенну продукцію естрадіолу і завдяки чому пригнічує трофічні ефекти естрадіолу як на еутопічний, так і на ектопічний ендометрій. При безперервному застосуванні дієногест призводить до створення гіпоестрогенного, гіпергестагенного ендокринного середовища, що спричиняє початкову децидуалізацію тканини ендометрія з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ.

Дані щодо ефективності

Перевага препарату дієногесту по 2 мг порівняно з плацебо, була продемонстрована у ході тримісячного дослідження з участю 198 пацієнток з ендометріозом. Біль у ділянці таза, пов’язаний з ендометріозом, вимірювали за допомогою візуальної аналогової шкали (0–100 мм). Після 3 місяців лікування із застосуванням дієногесту по 2 мг була визначена статистично достовірна різниця порівняно з плацебо (∆ = 12,3 мм; 95 % ДІ: 6,4–18,1; p < 0,0001) та продемонстровано клінічно значуще зменшення болю порівняно з показниками до початку лікування (середнє зменшення = 27,4 мм ± 22,9).

Через 3 місяці лікування зменшення болю у ділянці малого таза, асоційованого з ендометріозом, на 50 % або більше, було досягнуто у 37,3 % пацієнток, які отримували дієногест по 2 мг (плацебо: 19,8 %) без відповідного збільшення дози супутнього знеболювального засобу; зменшення болю у ділянці малого таза, пов’язаного з ендометріозом, на 75 % або більше, також без відповідного збільшення дози супутнього знеболювального засобу, було досягнуто у 18,6 % пацієнток, які отримували дієногест по 2 мг (плацебо: 7,3 %).

Відкрите продовження цього плацебо-контрольованого дослідження показало безперервне зменшення пов’язаного з ендометріозом болю у ділянці таза при лікуванні тривалістю до 15 місяців.

Результати плацебо-контрольованих досліджень підтверджено результатами, отриманими у ході шестимісячного дослідження з активним контролем, порівняно з агоністом гонадотропін-рилізинг гормону з участю 252 пацієнток з ендометріозом.

У трьох дослідженнях за участі 252 пацієнток, які отримували дієногест добовою дозою по 2 мг, було продемонстровано істотне зниження ендометріоїдних уражень через 6 місяців лікування.

У ході невеликого дослідження (n = 8 на групу дозування), було продемонстровано, що застосування дієногесту добовою дозою 1 мг на добу забезпечило відсутність овуляції вже через 1 місяць терапії. Протизаплідну ефективність дієногесту по 2 мг у масштабніших дослідженнях не оцінювали.

Дані щодо безпеки

Рівень ендогенного естрогену тільки помірно пригнічується під час застосування дієногесту по 2 мг.

У даний час результати довгострокових досліджень мінеральної щільності кісток (МЩК) та ризику переломів у пацієнток, які отримували дієногест по 2 мг, недоступні. МЩК оцінювали у 21 дорослої пацієнтки до та після 6 місяців прийому дієногесту по 2 мг, зниження середнього показника МЩК виявлено не було.

У 29 пацієнток, які отримували лейпрореліну ацетат (ЛА), за той же період середнє зниження становило 4,04 % ± 4,84 (∆ між групами = 4,29 %, 95 % ДІ: 1,93–6,66, р <0,0003).

Не спостерігалося значного впливу на стандартні лабораторні показники (у тому числі на результати аналізу крові, біохімічного аналізу крові, рівень печінкових ферментів, рівень ліпідів та HbA1С), під час лікування дієногестом по 2 мг протягом 15 місяців (n = 168).

Дані щодо безпеки для підлітків

Безпеку дієногесту по 2 мг за показниками МЩК досліджували у ході неконтрольованого клінічного дослідження протягом 12 місяців за участі 111 пацієнток підліткового віку (від 12 до <18 років) з клінічно підозрюваним або підтвердженим ендометріозом. Середня відносна зміна МЩК поперекового відділу хребта (L2 – L4), порівняно з показниками до початку лікування, у 103 пацієнток, яким здійснювали вимірювання МЩК, становила –1,2 %. Повторне вимірювання через 6 місяців після закінчення лікування у підгрупі пацієнток зі зниженими значеннями МЩК свідчило про підвищення МЩК до –0,6 %.

Безпека довготривалої терапії

Було проведено довгострокове післяреєстраційне активне спостережне дослідження з метою вивчення частоти виникнення або погіршення клінічно значущої депресії та анемії. Загалом в дослідженні брали участь 27 840 жінок із нещодавно призначеною гормональною терапією ендометріозу, які проходили спостереження протягом терміну до 7 років.

Всього 3023 жінки розпочинали лікування за призначенням 2 мг дієногесту, а 3 371 пацієнтки - за призначенням інших затверджених лікарських засобів для лікування ендометріозу. Загальне скориговане співвідношення ризику анемії порівняно між пацієнтками, які приймали дієногест, та пацієнтками, які приймали інші затверджені лікарські засоби для лікування ендометріозу, становило 1,1 (95% ДІ: 0,4 - 2,6). Скориговане співвідношення ризику депресії порівняно між пацієнтками, які приймають дієногест, та пацієнтками, які приймали інші затверджені лікарські засоби для лікування ендометріозу становило 1,8 (95% ДІ: 0,3-9,4). Не можна виключити дещо підвищений ризик депресії у пацієнток, що приймають дієногест порівняно з іншими затвердженими лікарськими засобами для лікування ендометріозу.



Фармакокінетика.

Абсорбція

При пероральному прийомі відбувається швидка та майже повна абсорбція дієногесту. Максимальна концентрація в сироватці крові, 47 нг/мл, досягається впродовж 1,5 години після одноразового прийому. Біодоступність становить приблизно 91 %. Фармакокінетика дієногесту залежить від дози у діапазоні доз 1–8 мг.

Розподіл

Дієногест зв’язується з сироватковим альбуміном та не зв’язується з глобуліном, що зв’язує статеві гормони (ГЗСС), або глобуліном, що зв’язує кортикоїди (ГЗК). Лише 10 % від загальної концентрації дієногесту у сироватці крові знаходяться у вигляді вільного стероїду, а 90 % – неспецифічно зв’язані з альбуміном.

Очевидний об’єм розподілу дієногесту становить 40 л.

Біотрансформація

Дієногест повністю метаболізується відомими шляхами метаболізму стероїдів, з утворенням переважно ендокринологічно неактивних метаболітів. На підставі досліджень in vitro та in vivo CYP3A4 є головним ферментом, який бере участь у метаболізмі дієногесту. Виведення цих метаболітів відбувається дуже швидко, при цьому дієногест у незміненому вигляді залишається головною фракцією у плазмі крові.

Швидкість кліренсу з сироватки крові становить 64 мл/хв.

Виведення

Рівень дієногесту в сироватці крові знижується двофазно. Тривалість періоду напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 9–10 годин. Дієногест виводиться у формі метаболітів із сечею та калом у співвідношенні приблизно 3:1 після перорального прийому у дозі 0,1 мг/кг. Період напіввиведення метаболітів із сечею становить 14 годин. Після орального прийому приблизно 86 % введеної дози виводиться з організму протягом шестиденного періоду, більша частина цієї кількості виводиться у перші 24 години, головним чином із сечею.

Стан динамічної рівноваги

Фармакокінетика дієногесту не залежить від рівня ГЗСС. При щоденному прийомі концентрація речовини у сироватці крові зростає в 1,24 рази, досягаючи рівноважного стану після 4 днів застосування. Фармакокінетика дієногесту після повторного застосування дієногесту по 2 мг може бути прогнозована на підставі даних щодо фармакокінетики однієї дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Спеціалізованих досліджень дієногесту по 2 мг при застосуванні пацієнтам з порушенням функції нирок не проводили.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Спеціалізованих досліджень дієногесту по 2 мг при застосуванні пацієнтам з порушенням функції печінки не проводили.

Доклінічні дані з безпеки.

Дані доклінічних досліджень не свідчать про наявність специфічного ризику для людини на підставі стандартних досліджень токсичності при багаторазовому прийомі, генотоксичності, канцерогенної дії та токсичного впливу на репродуктивну функцію. Проте слід брати до уваги, що статеві стероїди можуть сприяти росту певних гормонозалежних тканин та пухлин.



Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ендометріозу.



Протипоказання.

Діємоно® не слід застосовувати у випадку наявності будь-якого з нижчезазначених станів або захворювань. Ця інформація частково отримана на підставі застосування інших препаратів, що містять тільки прогестоген. Якщо будь-який із цих станів або захворювань виникає під час застосування Діємоно®, прийом препарату слід негайно припинити:

- гіперчутливість до активної речовини або до будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату;

- венозна тромбоемболія в активній формі;

- артеріальні або кардіоваскулярні захворювання нині або в анамнезі (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, ішемічна хвороба серця);

- цукровий діабет з ураженням судин;

- тяжкі захворювання печінки нині або в анамнезі, поки показники функцій печінки не повернуться до норми;

- пухлини печінки нині або в анамнезі (доброякісні або злоякісні);

- відомі або підозрювані злоякісні пухлини, залежні від статевих гормонів;

- вагінальна кровотеча нез’ясованої етіології.