Опис СКАФО порошок для розчину для ін'єкцій по 150 мг №1

Склад:

діюча речовина:секукінумаб (secukinumab);

1 флакон з порошком містить 150 мг секукінумабу;

після відновлення 1 мл розчину містить 150 мг секукінумабу;

допоміжні речовини: сахароза, L-гістидин, L-гістидину гідрохлориду моногідрат, полісорбат 80.



Лікарська форма.Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок являє собою твердий ліофілізат білого кольору.



Фармакотерапевтична група. Імуносупресанти, інгібітори інтерлейкіну.

Код АТХ L04A C10.



Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Секукінумаб являє собою повністю людське моноклональне антитіло IgG1/κ, що селективно зв’язується та нейтралізує прозапальний цитокін - інтерлейкін‑17A (IL‑17A). Секукінумаб чинить спрямовану дію на IL‑17A та інгібує його взаємодію з рецептором IL‑17, який експресується різними типами клітин, включаючи кератиноцити. В результаті цього секукінумаб уповільнює вивільнення прозапальних цитокінів, хемокінів і медіаторів пошкодження тканин, знижує внесок ІЛ-17A в аутоімунні і запальні захворювання. Секукінумаб в клінічно значущих концентраціях проникає в шкіру і знижує концентрацію запальних маркерів. Прямим наслідком лікування секукінумабом є зменшення вираженості почервоніння, ущільнення і лущення шкіри, що спостерігається в осередках ураження при бляшковому псоріазі.

IL‑17A є природним цитокіном, який бере участь в природних реакціях запалення і імунної відповіді. IL‑17A відіграє ключову роль в патогенезі бляшкового псоріазу, псоріатичного артриту та аксіального спондилоартриту (анкілозуючого спондиліту і нерентгенологічного аксіального спондилоартриту) та регулюється в ураженій шкірі на відміну від такого в неураженій шкірі пацієнтів з бляшковим псоріазом, а також в синовіальній тканині пацієнтів із псоріатичним артритом. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом значне збільшення кількості клітин, що продукують IL-17A, відмічається в субхондральному кістковому мозку фасеткових суглобів. Також в крові у пацієнтів з нерентгенологічним аксіальним спондилоартритом виявлено збільшення концентрації IL-17А. Виявлено, що пригнічення
IL-17A є ефективним при лікуванні анкілозуючого спондиліту, таким чином, встановлено ключову роль цього цитокіну в аксіальному спондилоартриті.

Фармакодинамічні ефекти

Сироваткові рівні загального IL-17A (вільного і зв’язаного з секукінумабом IL-17A) спочатку збільшувалися у пацієнтів, які отримували секукінумаб. Це відбувалося внаслідок зниження кліренсу пов’язаного з секукінумабом IL-17A, що вказує на те, що секукінумаб селективно зв’язується з вільним IL-17A, відіграючи ключову роль у патогенезі бляшкового псоріазу.

Під час дослідження у пацієнтів з бляшковим псоріазом після одного-двох тижнів лікування секукінумабом значно знижувалися інфільтрація епідермісу нейтрофілами і кількість різних асоційованих з ними маркерів, що часто підвищені в уражених ділянках шкіри у таких пацієнтів.

Показано, що секукінумаб знижує (протягом 1-2 тижнів лікування) рівні C-реактивного білка, який є маркером запалення.

Клінічна ефективність та безпека

Бляшковий псоріаз у дорослих

Безпеку та ефективність застосування секукінумабу оцінювали під час чотирьох рандомізованих, подвійно сліпих, плацебо-контрольованих досліджень III фази у пацієнтів з помірним або тяжким бляшковим псоріазом, яким показана фототерапія або системна терапія (ERASURE, FIXTURE, FEATURE, JUNCTURE).

Ефективність і безпеку застосування секукінумабу в дозі 150 мг та 300 мг оцінювали порівняно з плацебо або етанерцептом. Крім того, в одному дослідженні оцінювався режим тривалої терапії порівняно із застосуванням у разі потреби (SCULPTURE).

З 2403 пацієнтів, включених у плацебо-контрольовані дослідження, 79 % не отримували біологічних лікарських засобів, 45 % не відповіли на терапію небіологічними препаратами, а 8 % не відповіли на терапію біологічними препаратами (6 % не відповіли на терапію анти-ФНП і 2 % не відповіли на терапію анти-р40). Під час досліджень III фази приблизно у
15-25 % пацієнтів відмічений псоріатичний артрит (ПА) на початку дослідження.

В дослідженні 1 псоріазу (ERASURE) оцінювали 738 пацієнтів. Пацієнти, які були рандомізовані до групи секукінумабу, отримували дози 150 мг або 300 мг на 0, 1, 2 і 3 тижні з наступним щомісячним введенням аналогічної дози, починаючи з 4-го тижня.
В дослідженні 2 псоріазу (FIXTURE) оцінювали 1 306 пацієнтів. Пацієнти, які були рандомізовані до групи секукінумабу, отримували дози 150 мг або 300 мг на 0, 1, 2 і 3 тижні з наступним щомісячним введенням аналогічної дози, починаючи з 4-го тижня. Пацієнти, рандомізовані до групи етанерцепту, отримували дозу 50 мг двічі на тиждень протягом
12 тижнів, потім 50 мг щотижня. В обох дослідженнях (1 і 2) пацієнти, які були рандомізовані до групи плацебо і які не відповіли на лікування до 12-го тижня, перейшли на секукінумаб (150 мг або 300 мг) на 12, 13, 14 і 15 тижні з наступним щомісячним введенням аналогічної дози, починаючи з 16-го тижня. Всі пацієнти проходили подальше спостереження до 52 тижнів після початку лікування.

В дослідженні псоріазу 3 (FEATURE) оцінювали 177 пацієнтів, які застосовували секукінумаб у попередньо наповненому шприці порівняно з плацебо через 12 тижнів після початку лікування для оцінки безпеки, переносимості та користі самостійного застосування секукінумабу у попередньо наповненому шприці. В дослідженні псоріазу 4 (JUNCTURE) оцінювали 182 пацієнтів, які застосовували секукінумаб у попередньо наповненій шприц-ручці порівняно з плацебо, через 12 тижнів після початку лікування для оцінки безпеки, переносимості та користі самостійного застосування секукінумабу у попередньо наповненій шприці-ручці. В обох дослідженнях (3 та 4) пацієнти були рандомізовані до групи секукінумабу в дозах 150 мг або 300 мг на 0, 1, 2 і 3 тижні з наступним щомісячним введенням аналогічної дози, починаючи з 4-го тижня. Пацієнти були також рандомізовані до групи плацебо на 0, 1, 2 і 3 тижні з наступним щомісячним введенням аналогічної дози, починаючи з 4-го тижня.

В дослідженні псоріазу 5 (SCULPTURE) оцінювали 966 пацієнтів. Всі пацієнти отримували секукінумаб в дозах 150 мг або 300 мг на 0, 1, 2, 3, 4, 8 та 12 тижні та потім були рандомізовані до групи щомісячного введення підтримуючої дози, починаючи з 12-го тижня, або до групи лікування у разі потреби в тій самій дозі. Пацієнти, рандомізовані до режиму лікування у разі потреби, не досягли задовільної відповіді на терапевтичне лікування, а отже, рекомендується щомісячна підтримуюча терапія фіксованими дозами.

Первинними складовими кінцевих точок в плацебо-контрольованих дослідженнях і дослідженнях з активним контролем були відсотки пацієнтів, які досягли PASI 75 і значень ІGA mod 2011 «чисто» або «майже чисто» порівняно з плацебо на 12-му тижні (див. таблиці 1 і 2). Доза 300 мг збільшує шкірний кліренс практично до значень «чисто» або «майже чисто» в кінцевих точках ефективності PASI 90, PASI 100 та IGA mod 2011 відповідно до індексу 0 або 1 у всіх дослідженнях з досягнен